Я хочу започаткувати щомісячний проєкт, де буду фіксувати все, що я дивився, слухав та читав протягом конкретного місяця. Причина проста: я або передивляюся те, що бачив безліч разів, або дивлюся щось дуже бездумно, щоб просто «заповнити ефір».
Хочу, щоб це був не просто список, а спроба відстежити та проаналізувати, що саме мене надихає. А також це спроба пошукати щось нове, чого я ще не бачив.
Натхнення від майстра
Ця ідея вперше виникла у мене ще в далекому 2018 році, коли я відкрив для себе блог кінорежисера Стівена Содерберга. Він щороку публікує вичерпний список кожного фільму, серіалу та книги, які потрапили у його поле зору.
Для себе я дозволю собі взяти на озброєння ті ж позначення, які використовує у своєму блозі Содерберг, щоб візуально відокремлювати категорії контенту:
Все капсом, жирний шрифт: КІНО
Все капсом, жирний шрифт, зірочка: КОРОТКОМЕТРАЖКА*
Все капсом: СЕРІАЛ
Курсив: Книга
В лапках: «Вистава»
І хоч в пана Содерберга немає такої категорії як Відеоігри, в мене вона буде:
Все капсом у квадратних дужках: [ВІДЕОГРА]
Мій список
Убитий блискавкою
Серіал про 20-го президента США та його вбивцю (і вбивцею в результаті навіть не був Чарльз Гіто). Дуже швидкий, динамічний серіал про президента який би мав змінити багато більше аніж він встиг за своїх не повних 100 днів в Білому Домі.
Фактично гра Метью Макфейдена спонукала мене одразу після завершення цього серіалу передивитись наступний.
Спадкоємці
Тут був повторний перегляд. Це один з улюблених серіалів.
Тут важко співпереживати цим персонажам, бо вони не є добрими людьми. Але щоразу для мене фаворитами стають персонажі Тома і кузена Грега чисто через їхню динаміку.
Передивився тільки 2 сезони.
Теорія Великого Вибуху
Дивились випадкові серії Теорії. Жодного разу не бачив цей серіал від початку і до кінця, і цього разу теж не вийшло.
2-3 серії перед сном не кожного дня.
Крик
В перший день листопада вирішили з друзями передивитись цю класику. Колись він виглядав більш страшним, зараз же здався надто поверхневим, простом, дуже передбачуваним.
Але все ще було відчуття, що режисер знав як працюють фільми жахів, і тому міг вдало використати кіно-тропи жанру.
Night Shift*
Короткометражка про нічне життя у прифронтовому Харкові підчас комендантської години. Фільм зняли мої друзі влітку 25-го року.
Фільм передає відчуття тихого страху, що панує щоночі в місті. Показує, що навіть підчас небезпеки є люди які все ще працюють в комендантську годину.
Ти — космос
Андрюха як персонаж — чудовий: він простий мужик-далекобійник інтроверт, але в світі, де «далекобій» означає перевезення ядерних відходів на іншу планету протягом чотирьох років. Його компаньйон у цій безмежній самотності — лише робот Макс із досить своєрідним почуттям гумору.
Ця історія ідеально вписується у дві класичні схеми. З одного боку, це сучасна «Одіссея»: виснажлива подорож космічною «галерою» до коханої, яку він ніколи не бачив, наповнена катастрофами. З іншого — він космічний Робінзон Крузо (що підтверджує режисер Павло Остріков, показуючи у фільмі книгу про Крузо). Андрюха виживає у повній ізоляції, покладаючись лише на себе та свої навички, а його корабель стає його самотнім островом.
В фільмі є досить сюжетних поворотів, які рухають історію вперед. Поворотів, які трапляються навіть за 10 хвилин до кінця.
Однозначно треба дивитись ще раз і ще раз.
Блакитна стежка
Подивився фільм Васі Байдака1 (в цьому випадку байдуже, що це фільм з Бразилії, що в нього є режисер, інші члени творчої команди — в Україні це фільм саме Васі Байдака). Фантастичний сюжет, цікава головна героїня, і знову розповідь про мандри. Цього разу по річках і селах Бразилії.
Кльово було вловлювати хто саме озвучує того чи іншого героя. Голоси підібрані чудово, а особливо Ірма Вітовська, що озвучує головну героїню.
«GAIA-24.Opera del Mondo»
Я не зрозумів нічого. Молодці що щось виграли на фестивалях в Європі, але для мене було нічого не зрозуміло…
«Ребелія [1991]»
Потрапили на останню (принаймні цього року) виставу від МУРу. Це наш Hamilton, наша історія про founding fathers України.
Надзвичайно важко було розуміти, яка в результаті доля цих всіх живих людей, показаних на сцені. Доля людей, які намагались розказати світу про Биківнянську трагедію2, людей яких репресували за свої переконання, вбивали в таборах, не проголосували на виборах… Доля творчих молодих людей, поламаних репресивною системою.
А ще зразу перед виставою було нагадування, що ми зараз досі в небезпеці від репресивного режиму у вигляді сусіда-довбойоба. В момент коли мала початись вистава почалось щось інше — повітряна тривога.
[Dispatch]
Я її дивився епізодами на ютубі як backseat gamer (але колись і сам зіграю). Це гра, сюжет якої змінюється в залежності від вибору, який робить гравець.
Великий акцент зроблено на кат-сценах. І вони зроблені дуже якісно і з точки зору анімації, і з точки зору гри акторів озвучення (серед яких є дуже відомі актори як от Аарон Пол, Лора Бейлі, Джефрі Райт).
[Kingdom come Deliverance]
Гра про життя Богемії у 14-му столітті. Ніякої магії, ніяких надзвичайних здібностей героя. Головний герой — простий хлопець Генрі, син коваля, якому доводиться швидко «роздуплитись» щоб вижити.
Гра вимагає прокачувати навики персонажа — мій навик як гравця не мав значення. До прикладу: на початку Генрі не вміє читати — кожна книжка, що він відкриває виглядає як просто набір випадкових букв. І тільки після того, як ти інвестуєш час в те, щоб навчитись читати персонаж зможе читати і отримувати навички від прочитання книжок.
These Truths: A History of the United States
Це спроба охопити всю історію США від 1492 до 2016 року в одній книзі. Авторка, Джилл Лепор, не прикрашає минуле і не показує його лише з героїчного боку. Натомість, вона зосереджується на головних суперечностях Америки: наприклад, як ідеали свободи поєднувалися з жорстокою реальністю рабства, расовою несправедливістю та вигнанням корінних жителів.