Що «дивився» в Грудні ʼ25

Це якби Квентін Тарантіно замість того щоб писати «Джанго Вільний» і «Від заходу до світанку» написав один сценарій. Важко, напевно, писати щось нове на тему вампірів, але тут щось таки вийшло. Найбільш лячно виглядали ірландські танці головного вампіра — просто мурашки проходили під цю сцену.

Атмосферний фільм. Сподобався більше аніж друга частина трилогії про пригоди Бланка.

Але якщо попередні частини було складніше розгадати хто вбивця, то тут все виявилось простіше. Але навіть попри це було цікаво дивитись як це все розплутається до кінця.

Здається це перший фільм Бена Афлека в режисерському кріслі який я дивився. Були пару моментів, які я зовсім не зрозумів, але тільки за останні 40 хвилин фільму (десь після сцени на Базарі в Тегерані) можна давати Оскара.

Весь час думав, що налажає мужчина, який не хотів вписуватись в цей план, а він взяв і переконав охоронців в аеропорту пустити їх на літак. Well played!

В цей передріздвяний час мав настрій подивитись тематичне святкове кіно. Але не безпосередньо про Різдво. Заплутана детективна історія (місцями аж занадто), багато гумору, жваво — все що мені хотілось. Жарти про геїв явно роблять цей фільм продуктом свого часу.

Продовження марафону Різдвяних фільмів. Цього разу — чорно-біла класика. Мені подобається, коли різдвяні фільми відчуваються такими: без самоіронії, без моралізаторства, без персонажів, які сміються зі свята. Фільми які просто про гарні життєві теми, просто зроблені в сетингу Різдва.

Люблю цей фільм.

Я чесно намагався побачити щось хороше в цьому кіно. Але 2 хороші жарти і купа приколів які застаріють до кінця 2025 року не дозволила це зробити. Так само як і явна реклама посеред фільму.

Цей фільм вибивається з марафону, але хотілось глянути щось смішне та знайоме. Вибір був між цим і фільмом “Літаком, Потягом та Автомобілем“. Може і його ще встигну впихнути перед новим роком.

Підчас перегляду фільму ми з друзями зрозуміли, що певно б не вижили в Нью-Йорку того часу. Всі надто мʼякі та емпатичні, і ніхто не курить опіум.

Показує, як важливо комунікувати в стосунках. Особливо якщо в обох людей таке велике его.

Така висока оцінка більше за ром-ком а не за кінематографічність і якусь надзвичайну режисерську роботу.

Затягнуло трішки в цей серіал. Дивимось його перед сном по декілька серій за один підхід. Жодного разу не доходив так далеко. Поки я не маю відповіді чим саме він мене утримує так, що після чергової серії тисну на кнопку “наступний епізод”.

Покищо все ніби логічно, ніби… Дуже подобається хитро-вигадані рухи камери щоб показувати динаміку сцен, лонг-тейк у військовій зоні коли Майк намагається рятувати людей, та те як Вілл рятує всіх в кінці 4-ї серії.

Після midseason finaly (не знаю як це правильно назвати українською) ще на фоні включав собі інші сезони, і дивився спиною.

Частина 2 трішки заплуталась і дала нову версію того, як поєднані 2 світи (там є ще 3-й виявляється). Ну і в цій частині мене ще більше дратує Калі — вона персонаж, який не рухає сюжет, за що і зніму бали з свого рейтингу.

Вирішили перечитати Гаррі Поттера. Читали перед сном, і мені ще треба було пояснювати багато лору, який ще не розкритий в книжці. Було весело, бо пригадав собі як Роулінг гарно описувала цей світ, і переживання Гаррі.

Нарешті потрапили на цю виставу (після року намагання купити квиток). Мені дуже сподобалось. Останній раз я отримував таке задоволення від вистави, коли малим пішов на виставу в Тернопільському драмтеатрі, і там в якийсь момент почала рухатись сцена, щоб перейти на іншу локацію. Конотопська відьма — дуже візуальна: в костюмах, в «спецефектах», в вітрі, який розвівав стрічки на весільному вінку Олени. Найбільше сподобалось те, як показали коней.